hosting

Екс-міністр фінансів Словаччини Іван Міклош і польський реформатор Лешек Бальцерович тепер в Україні

balzerovich

В українській політиці новий іноземний десант – до складу Нацради реформ увійшли екс-міністр фінансів Словаччини Іван Міклош і батько “польського економічного дива” Лешек Бальцерович, якого призначили також представником президента Петра Порошенка в Кабміні. Журналісти розбиралися, чим примітні іноземці та чого варто чекати від них Україні.

Основною сенсацією стало призначення польського економіста та політика Лешека Бальцеровича. Він відомий у світі своєю роботою по реформуванню польської економіки в кінці 80-х і початку 90-х років. У той час Бальцерович займав пост віце-прем’єра і міністра фінансів Польщі. Він запропонував свій так званий “План Бальцеровича”, або “шокову терапію”. Завдяки його рішенням вдалося подолати інфляцію в країні, збільшити кількість іноземних інвестицій за кілька років до більш ніж $ 20 млрд (сьогодні ця цифра перевищила $ 160 млрд), а також створити майже 1,5 млн робочих місць.

Але такий ривок був пов’язаний з тим, що польський уряд пішов на непопулярні реформи заради довгострокових цілей. У перші роки роботи Бальцеровича на своєму посту кількість безробітних зросла до 16,4%. Крім того, були закриті десятки шахт, металургійних заводів і судноверфей, які в умовах агресивного приватизації (за два роки 45% всієї промисловості пішло в приватні руки) не втрималися на плаву. Також експерти називають Бальцеровича “грозою соціалки”: всі доходи від тієї ж приватизації він пускав не на підвищення соцстандартів, а на інфраструктуру.

Сам поляк серед своїх основних завдань в Україні називає приватизацію і боротьбу з монополіями. Але експерти підкреслюють, що ефективність знаменитого реформатора в нашій країні покаже час. “Україні поляк потрібен насамперед як сполучна ланка з МВФ та іншими західними партнерами. В першу чергу він займеться дерегуляцією і проведенням прозорої, масштабної приватизації. В інших питаннях він буде не такий ефективний”, – розповів нам політолог Вадим Карасьов.

Сумнівається в Бальцерович і політексперт Руслан Бортник. “Дуже сумнівно, що він забезпечить Україні свою “шокову терапію”. Нагадаю, він на початку нульових був радником президента Грузії Шеварнадзе. І там не було ні шокових, ні якихось інших реформ. Використання фігури Бальцеровича може бути піар-прикриттям – він стане таким собі “весільним генералом”, імідж якого використовуватимуть вітчизняні політики при владі”.

Сам Бальцерович запросив в Україну ще двох своїх родичів – екс-міністра Єжи Міллера і журналіста Мирослава Чеха, вони стануть його заступниками. Крім того, на чолі “Укрзалізниці” теж став громадянин Польщі Войцех Балчун. Групу ж фахівців з підтримки реформ України очолить Іван Міклош, який, за словами Гройсмана, вже через півроку може дати старт реформам. За словами Бортника, головна роль десанту з іноземців – лобіювання інтересів України на міжнародній арені.

“Глобальна ж мета тільки одна – обмін досвідом. І тут недивний вибір саме поляків: країна досягла хороших показників в економіці, а нам якраз такий досвід дуже цікавий”, – розповів нам політолог Андрій Бузаров. Але всі експерти погоджуються: шокової терапії в Україні не буде.

У самій Польщі роботу Бальцеровича оцінюють неоднозначно. Так, політолог і діючий депутат Сейму Польщі Павел Коваль каже, що Бальцерович провів у Польщі дійсно один з найважливіших етапів реформування всієї держави.

“В принципі, можна сказати, що прізвище Бальцеровича – синонім економічних змін і успіху нашої країни сьогодні. На мій погляд, він прекрасно впорався з тим завданням, яке стояло перед ним. Звичайно, через 20 років можна сказати, що потрібно було зробити все по -іншому, уникнути тих неприємних рішень, які тоді були прийняті. Але я, і багато інших поляки, добре розуміємо – без тих жорстких і непопулярних рішень, на які пішов пан Лешек, Польща сьогодні була б зовсім іншою країною”, – зазначив він і додав, що позитивний результат “шокової терапії” більшості все ж очевидний.

Польський соціолог Наталія Рябінська зазначає, що Бальцерович зіграв свою позитивну роль в становленні польської держави, хоча визнає: в результаті реформ країна розділилася на “Польщу А” і “Польщу Б”.

“У нас є люди, які просто не встигли за трансформацією держави, не змогли себе внести в капіталістичну економіку, яку він побудував. Через це росла фінансова різниця між підприємцями і людьми з депресивних районів Польщі. Останні і сьогодні не можуть знайти собі роботу, відкрити бізнес і просто заробити на життя, тому змушені існувати за рахунок держави”, – поділилася вона з нами.

За словами Рябінської, незважаючи на те, що економіка Польщі сьогодні входить в список такої, що найбільш стрімко розвиваються в Євросоюзі, тут все ще дуже багато людей, які не люблять Бальцеровича і звинувачують його у всіх смертних гріхах: “З іншого боку, більшість поляків все ж віддають усвідомлювали: якби не такі швидкі і радикальні реформи, то невідомо, чи змогла б Польща пережити свою трансформацію і успішно існувати”.

Політолог Олексій Гарань, в свою чергу, порівнює діяльність поляка з непопулярними реформами британського прем’єр-міністра Маргарет Тетчер і президента США Рональда Рейгана. “І якщо експерти досі сперечаються, чи були вдалими їх реформи, то в питанні Бальцеровича є загальна думка – саме його реформи дали поштовх польській економіці, хоч і були дуже жорсткими”, – розповів він.

Правда України

Правда України

leave a reply