Після трьох днів протистояння і скандалів БПП та Народний фронт поділили Кабмін
Після трьох днів протистояння і скандалів Володимир Гройсман, БПП та “Народний фронт” змогли поділити склад Кабміну.
У середу ввечері парламентська коаліція нарешті висунула кандидатуру Володимира Гройсмана на посаду прем’єра. Це сталося незважаючи на те, що напередодні кандидат погрожував не тільки відмовитися від висунення, але й залишити посаду спікера. Однак він змінив свою думку, як тільки позбувся перспективи отримати першим заступником голови Адміністрації президента Віталія Ковальчука.
В результаті триденних торгів між БПП, “Народним фронтом” і Гройсманом новому Кабміні буде 23 міністра, з яких 6 віце-прем’єрів. Переговори закінчилися в 4 години ранку середи. І віце-спікер Андрій Парубій, який вперше був на такому зібранні, а потім ще змушений був вести засідання Ради, не приховував від колег, що виглядало це все “дуже сумно”.
Більше того, побачивши як торгуються верхи, депутати фракцій-членів коаліції теж вирішили проявити свої апетити. В результаті цього в НФ стався конфлікт навколо посади міністра інфраструктури, В’ячеслав Кириленко залишиться працювати в Кабміні, кандидат на МОЗ так і не визначено, а в Україні з’явилося нове міністерство з питань АТО та окупованих територій.
Після того як понеділкова фракція БПП закінчилася скандальним повідомленням, що Гройсман відмовляється від висування, якщо в Кабміні не буде його людей, депутатів розпустили по домівках до вівторка. Правда, багато з них ще потім поїхали святкувати день народження Сергія Березенко. Йому виповнилося 32 роки. Тому вранці не всі прийшли вчасно.
– О, ось і Березенко прокинувся і прийшов на фракцію, а президента немає, – розважав, як міг колег голова фракції Юрій Луценко.
Він їм розповів, як пройшла ніч напередодні. За словами Луценка, коли він приїхав на Банкову після загрози для президента дійсно замінити кандидатуру прем’єра, спікер передумав і навіть погодився на кандидатуру Віталія Ковальчука.
– За моїми даними, зараз є розбіжності з 3 позицій – МОЗ, міністр з питань тимчасово переміщених осіб (хтось у фракції пропонує Вадима Черниша, але Гройсман говорить, що Володимир Кістіон чудово впорається і з цим) і Міненерго, – сказав Луценко. Але на особистості міністрів не переходив.
Замість цього він розповів про іншу проблему.
– Гройсман той погодився, але Яценюк про це не знає. Він поїхав до того, як Гройсмана вмовили і обіцяв подумати, що робити далі, – розповів лідер фракції БПП.
Тим часом журналісти збирали в кулуарах тривожні чутки, що з апарату ВР то зникав, то знову з’являвся заяву чинного прем’єра про відставку.
Депутати “Народного фронту” не приховували невдоволення. “Яценюк виконав всі умови і йому не хочеться бути в незрозумілому статусі в.о., якщо Гройсман знову передумає”, – говорила Вікторія Сюмар.
Ближче до 10 години президент таки приїхав в парламент. За словами депутата Ірини Геращенко, він застряг у пробці.
Тільки в компанії президента в зал зборів зайшов Гройсман.
– Обидва були сірі, видно, що не спали. І в їх спілкуванні видно був холодок, – розповідав потім один з депутатів на умовах анонімності.
Президент подякував депутатам за розуміння і те, що схвалили переформатування коаліції. А далі дав Гройсману можливість оголосити склад Кабміну.
Більшість кандидатів були зустрінуті оплесками, включаючи керівника апарату Олександра Саєнка. А ось до вінницьким соратникам Гройсмана виникли питання.
Коли на МОЗ була озвучена кандидатура Андрія Реви, Олександр Третьяков поцікавився, чому саме він.
– А подивитися на нього можна? – невдоволено буркнув депутат.
– Так, звичайно. Перед голосуванням ми всі на всіх подивимося і себе покажемо, – ввічливо відповів Гройсман.
– Ми можемо дебатувати 2,3,5 днів. Я нікуди не поспішаю, – додав Гройсман.
Ці слова сильно обурили президента.
– А я не підтримую твердження Володимира Борисовича, що він нікуди не поспішає і країна нікуди не поспішає. Я думаю, що він поспішає, і це була обмовка. Ми не можемо залишати країну в ситуації безвладдя, – заявив президент. Він закликав депутатів, якщо потрібно попрацювати 15-16 годин, але прийняти рішення.
У відповідь Гройсман сказав, що хотів би, щоб у пакеті зі складом Кабміну було прийнято і рішення про підтримку програми Кабміну, яка дасть йому річний імунітет. Але президента все-таки хвилювали терміни голосування.
– Так у мене все таки питання – у нас що сьогодні низька явка? Чому ми не можемо перейти до формальної процедури?, – невдоволено бурчав він.
– Так у нас же є ще питання по міністрам, і це важливо для прийняття, в тому числі, мого персонального рішення, – не менш невдоволено відповів Гройсман.
– Так це ваше право, – незворушно сказав президент. – Але, думаю, ми можемо це за півгодини вирішити. А затягування часу воно віддаляє компроміс, появляються якісь нові ідеї.
Після цього президент повернувся на Банкову з Гройсманом. Слідом за ними поїхали Юрій Луценко та Ігор Кононенко.
2 години у вівторок мала бути ще одна фракція БПП та обговорення кандидатів. Але замість неї з Банкової приходили СМС, що там “”, що і в понеділок, і “Гройсман знову встав не з тієї ноги”.
“Його тиснуть, заганяють в рамки, які я умовно назвав Кононенки-Березенки. А він хоче реформ і не хоче схем”, – пояснювали співрозмовники в оточенні Гройсмана.
Дискусії велися навколо Мінекономіки. Гройсман там бачив Юлію Ковалів, а йому пропонували близьку до Кононенко Ніну Южаніну або вірного президента Геннадія Зубка.
На Міненерго замість Володимира Демчишина намагалися завести главу Нацкомісії з енергетики, вихідця з близького президентові інвестфонду Дмитра Вовка.
Крім того, з МОЗ збивали кандидата від Гройсмана Реву. Адже різні групи в БПП мали своїх кандидатів: група Березенко підтримувала керівника інституту Шалімова Олександра Усенко, а група Третьякова-Загорія – голову кіровоградського онкоцентру Костянтина Яринича.
Але головною була битва за першого віце-прем’єра. Гройсман був категорично проти Ковальчука.
Не допомогла навіть окрема зустріч президента, Гройсмана і кандидата в перші віце-прем’єри.
“Він навіть звинуватив Яценюка сьогодні, що той його вмовив на Ковальчука. По-моєму, він його боїться – Ковальчук адже дуже досвідчений чиновник. І може його обіграти», – каже один з депутатів “Народного фронту”.
У Гройсмана це пояснювали не особистим конфліктом,а просто бажанням залучити інших спеціалістів.
Так чи інакше, в пів на п’яту Юрій Луценко повідомив фракції через чат в Viber, що переговори знову в глухому куті, і якщо рішення не буде, то президент відправить Раду на перевибори.
“З ранку няньчимся, але терпець вже урвався. Будемо шукати нового кандидата”, – написав автору один з членів стратегічної ради.
В цей же час Арсен Аваков написав у мережі, що терпіння на межі. Ще трохи пізніше з’явилася інформація, що НФ може розглянути на своїй фракції кандидатуру Луценка.
В 20-00 “фронтовики” поїхали в Кабмін.
“Природно, що ніякого Луценка ми не обговорювали. Є інший кандидат – Степан Кубів, а Гройсман там взагалі погрожує відмовитися навіть від спікерства”, – зізнався один з фронтовиків.
Тим часом БПП і АП заміну кандидата не підтверджували.
“Безумовно, це був блеф і гра на нервах”, – каже представник АП, хоча фронтовики і правда обіцяли їхати заслуховувати Кубіва.
Слід зазначити, що раніше в розкладах екс-глава Нацбанку фігурував як кандидат у віце-спікери. Потім, у разі призначення Юрія Луценка в ГПУ його розглядали як кандидата на голову фракції.
Але і вдруге шантаж заміною кандидата подіяв.
А Степан Кубів несподівано отримав посаду першого віце-прем’єра і міністра економіки.
“Він буде нормальний голова штабу, як Турчинов при Тимошенко”, – запевняє Юрій Луценко.
При цьому, слід зазначити, що Кубів зручний як президенту, так і НФ, чиїм списку він був депутатом минулого скликання.
Протистоянням у верхах скористалися і рядові депутати. Так, у вівторок ввечері частина депутатів-“фронтовиків” зажадала замінити кандидатуру Володимира Омеляна у Мінінфраструктури на екс-губернатора Закарпаття Валерія Лунченко.
Незважаючи на те, що Омелян пройшов міжнародний аудит, нашим бізнесменам захотілося свого, – говорить представник НФ.
Ситуацією скористався і В’ячеслав Кириленко, який вважався збитим льотчиком з Мінкульту.
– Він влаштував нам плач, що не хоче втрачати посаду. Лідери сказали, що вибили для нього посаду віце-прем’єра. Він не захотів. Навіть готовий помінятися з Нищуком місцями. Мовляв, нехай він буде моїм начальником, але у мене буде міністерство, – розповідає однопартієць Кириленко.
– І тут, значить, коли його вже майже вмовили, постає Юрій Тимошенко і каже: А давайте взагалі відмовимося від Мининфрастурктуры і выменяем його на Мінкульт. Лідери трохи під стіл не впав, – додає депутат.
Тим часом фракція БПП не могла визначитися з долями трьох посад. Ще у вівторок частина депутатів на чолі з Олександром Третьяковим почали лобіювати призначення Вадима Черниша на посаду пов’язану з АТО і проблемами переселенців. Володимир Гройсман займатися цим жирним шматком бюджетних відрахувань хотів поставити Кістіона.
У середу вранці Третьяков став говорити про те, що вийде з фракції, що автоматично означало і те, що кандидатуру Гройсмана внести не зможуть. В результаті торгів після обіду з’явилося ціле міністерство з питань АТО.
З другої спроби фракція підтримала на Міненерго Ігоря Насалика.
А ось на МОЗ кандидатуру так і не вдалося знайти. директор Національного інституту хірургії і трансплантології ім. Шалімова Олександр Усенко спочатку дав згоду, але потім відмовився.
“Все узгодили, але у нього забули запитати”, – пояснив Сергій Березенко, з яким пов’язували висунення цієї кандидатури.
Фракція спробувала похапцем умовити члена профільного комітету “ударовку” Марію Іонову піти на цю посаду, але поки відмовилася депутат. Ще одним кандидатом назвали Костянтина Іщейкина.
Іщейкін до обрання в Раду обіймав посаду завідувача кафедри внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів з дерматології та венерології в Українській медичній стоматологічній академії.
Після засідання коаліції він довго розмовляв під Радою з тим же Третьяковим. А на питання відповів, що готовий до викликів, але рішення приймає фракція.
На момент висунення Гройсмана журналісти дізналися, що в Кабміні не буде Дмитра Шимківа. Він, за версією депутатів БПП нібито образився, що з ним не проконсультувалися.
Не обійшлося без скандалу і в “Народному фронті” – депутатам-бізнесменам не вдалося відстояти Лунченко на посаду глави Мінінфраструктури, і ця посада залишиться за нинішнім заступником міністра Володимиром Омеляном.
“Звичайно, його виступ на фракції – це була лекція цього “ботана” у доброму сенсі цього слова”, – каже один з депутатів НФ.
Але на цьому скандали не закінчилися.
Коли депутати заходили до Ради, журналісти дізналися новину, що Аркадій Корнацький виходить з БПП.
– Нічого такого не знаю, – відповів журналістам Ігор Гринів.
– Думаю, це фейк, – знизав плечима Андрій Іванчук. Але на питання чи є запасний голос, не відповів.
Але заяву Корнацького у апараті так і не з’явилося. На зборах коаліції воно теж не обговорювалося. Мабуть, там швидко зрозуміли, що оскільки воно не зачитано в сесійній залі, то сили не має. Увечері ж депутат заявив, що передумав йти з фракції.
В цілому все було дуже мирно і нудно, як на зборах КПРС.
…
